невпопад
НЕВПОПА́Д, присл.
Те саме, що невла́д 1, 2.
Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В. Винниченко);
Катеринка ніби ще більше захрипла, а бубон трахкотів невпопад... (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)