невправно
НЕВПРА́ВНО.
Присл. до невпра́вний 2.
З кожним вечором все більше й більше молодих голосів .. впліталося в єдину симфонію. Спочатку невправно, спочатку півголосом, а потім усе гучніше й гучніше (О. Гончар);
Одного разу йому дали в руки молот. Він ударив по розпеченому залізу так невправно, що воно вирвалося з ковальських кліщів, упало на долівку (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)