невправно
НЕВПРА́ВНО. Присл. до невпра́вний 2.
З кожним вечором все більше й більше молодих голосів.. впліталося в єдину симфонію. Спочатку невправно, спочатку півголосом, а потім усе гучніше й гучніше (Гончар, Новели, 1954, 69);
Жінки, раз по раз поглядаючи на дошку, переносять їх [слова] у свої зошити, невправно тримаючи загрубілими пальцями олівці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 301).
Словник української мови (СУМ-11)