невправний
НЕВПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Якому не властива вправність, спритність; незграбний.
З’їжджаючи з гори, він надто згинає коліна. Згинає їх не як сміливець.., а як невправний хлопчак, який боїться стрімкого спаду (Вільде, Сестри.., 1958, 539);
Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (Стельмах, І, 1962, 45).
2. Який погано, без уміння виконує що-небудь; невмілий.
[Гофман:] Пробачте, пане сенаторе. Нові ж робітниці й робітники невправні в тій роботі, і брати їх невигідно (Ірчан, І, 1958, 237);
Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (Скл., Карпати, II, 1954, 255);
// У якого немає навиків робити що-небудь добре й швидко.
Страх паралізував невправні ще пальці учнів, і вони вимальовували такі дивовижні карлючки замість літер (Кол., Терен.., 1952, 23);
Човен у його невправних руках кидався в різні боки (Панч, На калин. мості, 1965, 203).
3. Зробл. без уміння, вправності, майстерності.
Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими (Тич., II, 1957, 237);
Від невправного удару молотка цвях зігнувся (Чорн., Визвол. земля, 1959, 166).
Словник української мови (СУМ-11)