невправний
НЕВПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Якому не властива вправність, спритність; незграбний.
З'їжджаючи з гори, він надто згинає коліна. Згинає їх не як сміливець.., а як невправний хлопчак, який боїться стрімкого спаду (Ірина Вільде);
Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (М. Стельмах).
2. Який погано, без належного уміння виконує що-небудь; невмілий, недосвідчений.
[Гофман:] Пробачте, пане сенаторе. Нові ж робітниці й робітники невправні в тій роботі, і брати їх невигідно (Мирослав Ірчан);
Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко);
[Генеральчик:] Він, хоч і невправний, але чесний воїн (С. Голованівський);
// У якого немає навиків робити що-небудь добре й швидко.
Страх паралізував невправні ще пальці учнів, і вони вимальовували такі дивовижні карлючки замість літер (П. Колесник);
Човен у його невправних руках кидався в різні боки (П. Панч);
// Необережний, необачний.
Тут можна зробити один незначний, невправний крок, і замість величезного тріумфу буде неймовірний провал (В. Собко);
Обсмалені пальці рук, плями на піджаці і штанях від невправного користування реактивами свідчили, що він [Максим] не гребував нічим. А чи міг він цуратися чорної роботи? (Н. Рибак).
3. Зробл. без уміння, вправності, майстерності.
Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими (П. Тичина);
Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)