невправка
НЕВПРА́ВКА, НЕУПРА́ВКА, и, ж., розм. Неможливість встигнути зробити все, що потрібно.
Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки, і невправку дружини примирливо (Хор., Місто.., 1962, 95);
// у знач. присудк. сл. Не можна встигнути зробити все, що потрібно.
Їй уже самій і неуправка — треба наймички (Мирний, IV, 1955, 55);
Тут і досвідченим жницям невправка, а вони ж [дівчата] гаразд і перевесла скрутити не вміють (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52).
Словник української мови (СУМ-11)