невідмінно

НЕВІДМІ́ННО, присл., рідко.

Те саме, що неодмі́нно.

– Та хіба то важко паном зробитись? Треба тільки таку книжку вивчити .. Невідмінно вчитимусь (М. Коцюбинський);

І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. невідмінно — невідмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. невідмінно — присл., рідко. Те саме, що неодмінно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невідмінно — Конче, доконче, доконечно, обов'язково, притьма, притьмом, безумовно, певно, див. звісно, безпремінно  Словник чужослів Павло Штепа
4. невідмінно — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм.  Словник синонімів української мови
5. невідмінно — Невідмі́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. невідмінно — НЕВІДМІ́ННО, присл., рідко. Те саме, що неодмі́нно. — Та хіба то важко паном зробитись? Треба тільки таку книжку вивчити.. Невідмінно вчитимусь (Коцюб., І, 1955, 100).  Словник української мови в 11 томах