невідлучно
НЕВІДЛУ́ЧНО.
Присл. до невідлу́чний.
На ґанку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (О. Гончар);
Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)НЕВІДЛУ́ЧНО.
Присл. до невідлу́чний.
На ґанку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (О. Гончар);
Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)