невідлучно

НЕВІДЛУ́ЧНО. Присл. до невідлу́чний.

На ганку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (Гончар, II, 1959, 99);

Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 369).

Значення в інших словниках

1. невідлучно — невідлу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невідлучно — Присл. до невідлучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невідлучно — НЕВІДЛУ́ЧНО. Присл. до невідлу́чний. На ґанку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (О. Гончар); Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах