невідпорний
НЕВІДПО́РНИЙ, а, е.
1. Якого не можна відбити, примусити відступити, подолати.
Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (О. Гончар);
Завдати противникові невідпорного удару.
2. Якому не можна протистояти, дуже сильний, непереборний.
Це було навіть більше, ніж почуття спорідненості чи кохання, це було почуття необхідності іншого життя в твоєму житті, необхідності залізної, невідпорної (В. Собко);
Вони [рівновага і спокій] з'являлися в отакі ось хвилини періоду судового дійства, коли так важливо для судді не перейнятися, здавалось би, невідпорною логікою слідчого й прокурора (В. Дрозд).
3. Який своїм впливом, діями, поведінкою викликає захоплення, підкоряє собі кого-небудь.
Дівчині здавалось, що всі дивляться на механіка її очима, що всім він такий невідпорний, такий чарівний, як їй (О. Гончар);
Десь у іншому місці .. він [Петро], може й .. втратить свою привабливість. Але тут, біля печі, в оцих рукавицях .. він був невідпорний (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)