невідпорний

НЕВІДПО́РНИЙ, а, е.

1. Якого не можна відбити, примусити, відступити.

Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (Гончар, II, 1959, 435).

2. Діянню якого важко протистояти.

Невідпорна була сила впливу Леніна як оратора на маси (Біогр. Леніна, 1955, 163);

Дівчині здавалось, що всі дивляться на механіка її очима, що всім він такий невідпорний, такий чарівний, як їй (Гончар, І, 1954, 531).

Значення в інших словниках

1. невідпорний — невідпо́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невідпорний — (- силу) непереборний; (вплив) НЕЗДОЛАННИЙ; (аргумент) незаперечний, неспростовний; (- враження) могутній; (удар) НЕВІДХИЛЬНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. невідпорний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. невідпорний — -а, -е. 1》 Якого не можна відбити, примусити відступити. 2》 Діянню якого важко протистояти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невідпорний — НЕВІДПО́РНИЙ, а, е. 1. Якого не можна відбити, примусити відступити, подолати. Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (О.  Словник української мови у 20 томах
6. невідпорний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).  Словник синонімів української мови