1. Словник української мови в 11 томах

невідпорний

НЕВІДПО́РНИЙ, а, е.

1. Якого не можна відбити, примусити, відступити.

Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (Гончар, II, 1959, 435).

2. Діянню якого важко протистояти.

Невідпорна була сила впливу Леніна як оратора на маси (Біогр. Леніна, 1955, 163);

Дівчині здавалось, що всі дивляться на механіка її очима, що всім він такий невідпорний, такий чарівний, як їй (Гончар, І, 1954, 531).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідпорний — невідпо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невідпорний — (- силу) непереборний; (вплив) НЕЗДОЛАННИЙ; (аргумент) незаперечний, неспростовний; (- враження) могутній; (удар) НЕВІДХИЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. невідпорний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. невідпорний — -а, -е. 1》 Якого не можна відбити, примусити відступити. 2》 Діянню якого важко протистояти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невідпорний — НЕВІДПО́РНИЙ, а, е. 1. Якого не можна відбити, примусити відступити, подолати. Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (О. Словник української мови у 20 томах
  6. невідпорний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Словник синонімів української мови