негожий
НЕГО́ЖИЙ, а, е.
1. Поганий, нехороший.
Нігде [ніде] слова про його негожого не чути (Ганна Барвінок);
Літав соловейко в рожевий городчик, Кохав-бо він рожу, А поруч коханки він навіть не бачив Тернину негожу (А. Кримський);
// Який викликає осуд; ганебний.
По городах ходив пророк Віщати людям слово боже, Карав він сміливо порок, Життя осуджував негоже (П. Грабовський);
Гірке життя під канчуком ворожим Заплямлене покором тим негожим (М. Старицький);
// на що, до чого. Неспроможний фізично що-небудь робити.
Звісно, вони [фашисти] не помилують за подібні штучки, уб'ють на місці, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв);
// Непотрібний.
На тобі, небоже, що мені негоже! (прислів'я);
// у знач. ім. него́же, жого, с. Щось погане, осудливе.
Раз поселилась у Босні у нас Тиха побожна бабуся. Чесна душа – гріх негоже плести: Все було молиться богу (П. Грабовський).
2. рідко. Те саме, що непого́жий.
Ледь-ледь хмільний від музики й думок, Ти вибігаєш з крісел, ти виходиш В негожу ніч, і обмокріла одіж Тебе проймає дрожем до кісток (М. Бажан);
21 квітня – зустріч Сонця з Місяцем: добра – ясний день і гарне літо, кепська – негода і негоже літо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)