недитячий

НЕДИТЯ́ЧИЙ, а, е.

Не властивий, не притаманний дитині.

Хлопчик з недитячою силою вчепився за матір (О. Донченко);

Я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. недитячий — недитя́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недитячий — -а, -е. Не властивий дитині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недитячий — НЕДИТЯ́ЧИЙ, а, е. Не властивий дитині. Хлопчик з недитячою силою вчепився за матір (Донч., VI, 1957, 324); Я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання (Жур., Вечір.., 1958, 373).  Словник української мови в 11 томах