недитячий
НЕДИТЯ́ЧИЙ, а, е. Не властивий дитині.
Хлопчик з недитячою силою вчепився за матір (Донч., VI, 1957, 324);
Я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання (Жур., Вечір.., 1958, 373).
Словник української мови (СУМ-11)