недовгий
НЕДО́ВГИЙ, а, е.
1. Який має невелику довжину, короткий або недалекий.
Недовгий шлях – як човнові До Синього моря – Сиротині на чужину, А там – і до горя (Т. Шевченко);
Коло легенького, неначе ажурного кіоска, що стояв серед зали [вокзалу], було видно недовгий рядок людей, що купували білети (І. Нечуй-Левицький);
Недовгий шлях.
2. Який триває невеликий відрізок часу; нетривалий.
Отак вона меж чужими в світі Вік недовгий доживала (Т. Шевченко);
То недовгая була розмова (А. Кримський);
– Обставини життя й смерті велять мені оголосити й вас неіснуючим, – тихо прогримів останні слова Опанас, слідом за чим, після недовгої тиші, жалісно рипнули двері (О. Довженко).
3. Лаконічний у викладі; небагатослівний.
Любі мої дядино і Радочко! Простіть, що пишу обом разом і що лист буде недовгий (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)