недовгий

НЕДО́ВГИЙ, а, е.

1. Який має невелику довжину, короткий, недалекий.

Недовгий шлях.

2. Який триває невеликий відрізок часу; нетривалий.

Отак вона меж чужими в світі Вік недовгий доживала (Шевч., І, 1951, 538);

— Обставини життя й смерті велять мені оголосити й вас неіснуючим, — тихо прогримів останні слова Опанас, слідом за чим, після недовгої тиші, жалісно рипнули двері (Довж., І, 1958, 92).

3. Лаконічний у викладі; небагатослівний.

Любі мої дядино і Радочко! Простіть, що пишу обом разом і що лист буде недовгий (Л. Укр., V, 1956, 187).

Значення в інших словниках

1. недовгий — недо́вгий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недовгий — [неидоўгией] м. (на) -гому /-г'ім, мн. -г'і  Орфоепічний словник української мови
3. недовгий — -а, -е. 1》 Який має невелику довжину, короткий, недалекий. Недовгий шлях. 2》 Який триває протягом незначного відтинку часу; нетривалий. 3》 Лаконічний у викладі; небагатослівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недовгий — НЕДО́ВГИЙ, а, е. 1. Який має невелику довжину, короткий або недалекий. Недовгий шлях – як човнові До Синього моря – Сиротині на чужину, А там – і до горя (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. недовгий — КОРО́ТКИЙ (який має малу довжину або висоту), НЕДО́ВГИЙ, КУ́ЦИЙ, ПІДСМИ́КАНИЙ розм. (перев. про одяг — недостатньої довжини). Першим приїхав конякою з мотузяними наритниками далекий родич з цапиною борідкою...  Словник синонімів української мови
6. недовгий — Недо́вгий, -га, -ге  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. недовгий — Недовгий, -а, -е Короткій, не длинный; (о времени): недолгій.  Словник української мови Грінченка