недоконаність

НЕДОКО́НАНІСТЬ, ності, ж.

Стан за знач. недоко́наний.

Граматика цілком фатально зобов'язує суб'єкта мови до подання певної, мінімально необхідної інформації про події (якщо по-українськи, то про час дії, її доконаність чи недоконаність, рід і особу діяча тощо) (О. Забужко).

Значення в інших словниках

1. недоконаність — недоко́наність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. недоконаність — -ності, ж. Абстр. ім. до недоконаний.  Великий тлумачний словник сучасної мови