недосконалий
НЕДОСКОНА́ЛИЙ, а, е.
Який має вади, не є довершеним, не досяг досконалості.
Він пошепки лепетав уривки давно забутих дитячих молитов, впереміж з власними недосконалими віршами (О. Довженко);
// Те саме, що відста́лий 3.
Майже до середини XIX століття в усіх країнах світу вапно виробляли найбільш недосконалим способом випалювання – в ямах, вогнищах, купах (з наук.-попул. літ.);
// Який не розвинувся повністю (про органи людини, тварини і т. ін.); недорозвинений.
Очі комах є недосконалим органом відчуттів, вони бачать тільки на короткій відстані (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)