недоїдання
НЕДОЇДА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. недоїда́ти.
Від частого недоїдання вуха в хлопця вже стали прозорими, аж світилися (О. Гончар);
Лиця неголені, немиті, втомлені довгими переходами і недоїданням (Григорій Тютюнник).
(1) Хроні́чне недоїда́ння (голодува́ння) – постійна нестача їжі, погане харчування протягом тривалого часу.
Хронічне недоїдання на протязі тижнів і місяців здавалося важчим, аніж справжній голод (Т. Масенко);
У вагітних жінок з нервовою анорексією хронічне голодування призводить до затримки розвитку плоду і малої маси тіла новонародженого (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)