незабутній
НЕЗАБУ́ТНІЙ, я, є.
Якого не можна забути через його важливість, значущість і т. ін.; пам'ятний.
Цей урочистий вечір було присвячено пам'яті незабутнього класика української літератури (з газ.);
// Гідний довгої пам'яті.;
// Який назавжди збережеться в пам'яті.
Ті страшні і незабутні для мене часи, що ми вкупі з ним пережили в Мінську, зробили його мені ще ріднішим (Леся Українка);
// Який надовго, глибоко запам'ятався.
Що то за сон був, чарівний, незабутній! (О. Гончар);
Ми малими співали бувало незабутні, любимі пісні (І. Гончаренко);
Скільки незабутніх спогадів зв'язано з рудником! (Д. Ткач);
// у знач. ім. незабу́тнє, нього, с. Те, що не забувається, що надовго, глибоко запам'яталося.
Ти кажеш про згадки, ти говориш про те незабутнє, що є в кожного з нас зокрема і в усіх разом (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)