незборимий
НЕЗБОРИ́МИЙ, а, е.
Якого не можна перемогти, скорити, збороти; міцний, нездоланний.
– Ти і багата, ти і неозора, ти і могуча, ти й незборима, моя прекрасна Радянська Вітчизно! (І. Цюпа);
Як символ невмирущого й незборимого народного духу в поемі “Кавказ” [Т. Шевченка] виростає могутній образ Прометея (з наук. літ.);
// Якого не можна подолати, перебороти, утамувати і т. ін.; дуже сильний.
Було приємно відчувати тепло, знаючи, що за вікнами лютий, незборимий холод (Н. Рибак);
В ньому прокинувся голод, дикий, .. незборимий голод, від якого темніє в очах, туманіє в голові (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)