незборений
НЕЗБО́РЕНИЙ, а, е.
Якого не зміг перемогти, скорити, збороти хто-нобудь.
Ми брали з кривавого бою, не знавши вагань у бою, оспівану, друже, тобою незборену землю свою (М. Упеник);
Попереду був важкий марш тисячі людей, які героїчно вирвались з ворожого оточення і незборені, невловимі, йшли далі мстити і нищити ворогів... (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)