незвиклий

НЕЗВИ́КЛИЙ, а, е.

1. до чого і без дод. Який не звик до чого-небудь.

Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (М. Коцюбинський);

Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Л. Дмитерко).

2. Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний.

На ганку сидів новий пан .. Побачивши незвиклий похід, вийшов (І. Франко);

Не помічав [Перехрест], як стурбовано спостерігала молодиця його незвиклу ходу (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. незвиклий — незви́клий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незвиклий — -а, -е. 1》 до чого і без додатка. Який не звик до чого-небудь. 2》 Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незвиклий — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
4. незвиклий — НЕЗВИ́КЛИЙ, а, е. 1. до чого і без додатка. Який не звик до чого-небудь. Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. незвиклий — Незви́клий, -а, -е Непривыкшій.  Словник української мови Грінченка