незвично
НЕЗВИ́ЧНО.
1. Присл. до незви́чний.
На тумбочці незвично чорнів телефон, але свинцева сірість поглинала навіть його (П. Загребельний);
Олег у військовому виглядав незвично високим і худорлявим (С. Голованівський);
// у знач. присудк. сл.
Йому було і тісно і незвично У трюмі, в корабельній кочегарні (П. Воронько);
Видно, й батькові було незвично їхати на бричці, бо примостився він на краєчку сидіння (М. Томчаній).
2. у знач. пред. Дивно.
– Знаю, товаришко Убийвовк, що незвично було тобі слухати про зв'язківців, про явки та конспірацію, коли навкруги ще вільно ходять наші люди (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)