незвичний
НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е.
1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку.
Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Леся Українка);
Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Григорій Тютюнник).
2. з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навику у чому-небудь.
Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі (А. Головко);
Невправна, незвична до писання рука не встигала викласти їх [думки] на папері (Д. Ткач).
3. розм. Те саме, що незвича́йний 1.
Вероніка теж була незвична – в новій коричневій шубці (П. Загребельний);
Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)