незвичний

НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е.

1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку.

Осліплений незвичним світлом, в’язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187);

Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Тют., Вир, 1964, 197).

2. з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навику у чому-небудь.

Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі (Головко, II, 1957, 575);

Невправна, незвична до писання рука не встигала викласти їх [думки] на папері (Ткач, Арена, 1960, 188).

3. розм. Те саме, що незвича́йний 1.

Вероніка теж була незвична — в новій коричневій шубці (Загреб., День.., 1964, 263);

Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг (Стельмах, II, 1962, 203).

Значення в інших словниках

1. незвичний — незви́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незвичний — див. химерний  Словник синонімів Вусика
3. незвичний — -а, -е. 1》 До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. 2》 з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навичок у чому-небудь. 3》 розм. Те саме, що незвичайний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незвичний — НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Леся Українка); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Григорій Тютюнник). 2. з інфін.  Словник української мови у 20 томах
5. незвичний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. незвичний — Незвичний, -а, -е = незвиклий.  Словник української мови Грінченка