незвичка

НЕЗВИ́ЧКА, и, ж. Відсутність звички до чого-небудь.

Жере [піп] без пам’яті, воно йому з незвички й вадить (Коцюб., І, 1955, 300);

— Дивись, аж упрів ніби трохи, — посміхнувся він. — Що то значить незвичка! (Вишня, II, 1956, 76);

Від незвички курити він закашлявся і відкинув цигарку геть (Ткач, Крута хвиля, 1956, 70).

Значення в інших словниках

1. незвичка — незви́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. незвичка — -и, ж. Відсутність звички до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незвичка — НЕЗВИ́ЧКА, и, ж. Відсутність звички до чого-небудь. Жере [піп] без пам'яті, воно йому з незвички й вадить (М. Коцюбинський); – Дивись, аж упрів ніби трохи, – посміхнувся він. – Що то значить незвичка! (Остап Вишня); Від незвички курити він закашлявся і відкинув цигарку геть (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах