незвично
НЕЗВИ́ЧНО.
1. Присл. до незви́чний.
На тумбочці незвично чорнів телефон, але свинцева сірість поглинала навіть його (Загреб., День.., 1964, 224);
Олег у військовому виглядав незвично високим і худорлявим (Голов., Тополя.., 1965, 144);
// у знач. присудк. сл.
Йому було і тісно і незвично У трюмі, в корабельній кочегарні (Воронько, Тепло.., 1959, 166);
Видно, й батькові було незвично їхати на бричці, бо примостився він на краєчку сидіння (Томч., Готель.., 1960, 103).
2. у знач. присудк, сл. Дивно.
— Знаю, товаришко Убийвовк, що незвично було тобі слухати про зв’язківців, про явки та конспірацію, коли навкруги ще вільно ходять наші люди (Гончар, IV, 1960, 33).
Словник української мови (СУМ-11)