незвичний

незви́чний

-а, -е.

1》 До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку.

2》 з інфін., до чого. Який не звик до чого-небудь, який не має навичок у чому-небудь.

3》 розм. Те саме, що незвичайний 1).

Значення в інших словниках

1. незвичний — незви́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незвичний — див. химерний  Словник синонімів Вусика
3. незвичний — НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Леся Українка); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Григорій Тютюнник). 2. з інфін.  Словник української мови у 20 томах
4. незвичний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. незвичний — НЕЗВИ́ЧНИЙ, а, е. 1. До якого не звик хто-небудь, який не ввійшов у звичку. Осліплений незвичним світлом, в’язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187); Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Тют., Вир, 1964, 197).  Словник української мови в 11 томах
6. незвичний — Незвичний, -а, -е = незвиклий.  Словник української мови Грінченка