незрушний
НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е.
Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий.
Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (В. Гжицький);
// рідко. Який не може рухатися (про людину).
На постелі Чоловік лежить її незрушний (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)