незрушний
НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий.
Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (Гжицький, Опришки, 1962, 116);
// рідко. Який не може рухатися (про людину).
На постелі Чоловік лежить її незрушний (Перв., Слов. балади, 1946, 105).
Словник української мови (СУМ-11)