незрушний

незру́шний

-а, -е.

Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий.

|| рідко. Який не може рухатися (про людину).

Значення в інших словниках

1. незрушний — незру́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незрушний — див. нерухомий  Словник синонімів Вусика
3. незрушний — НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий. Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (В. Гжицький); // рідко. Який не може рухатися (про людину). На постелі Чоловік лежить її незрушний (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
4. незрушний — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. незрушний — НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий. Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (Гжицький, Опришки, 1962, 116); // рідко. Який не може рухатися (про людину).  Словник української мови в 11 томах