нелюдим
НЕЛЮДИ́М, а, ч.
Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей; відлюдник, самітник.
– Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, – одказав Рубець. – А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)