нелюдим
НЕЛЮДИ́М, а, ч. Той, хто уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдник.
— Другим бог і квартиранта пошле такого як слід, — одказав Рубець. — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Мирний, III, 1954, 145).
Словник української мови (СУМ-11)