нелюдимий

НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е.

1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий.

Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський);

– Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (з казки).

2. На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний.

Тільки б швидше звідси, з цих нелюдимих степів (Іван Ле);

Вночі над краєм нелюдимим піднявся дужий сніговій (М. Упеник).

Значення в інших словниках

1. нелюдимий — нелюди́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нелюдимий — див. відлюдкуватий; жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. нелюдимий — -а, -е. 1》 Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. 2》 На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нелюдимий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л.  Словник синонімів української мови
5. нелюдимий — НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (Коцюб., І, 1955, 271); — Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (Укр.. казки, легенди.., 1957, 161).  Словник української мови в 11 томах