Великий тлумачний словник сучасної мови

нелюдимий

нелюди́мий

-а, -е.

1》 Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий.

2》 На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. нелюдимий — нелюди́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. нелюдимий — див. відлюдкуватий; жорстокий  Словник синонімів Вусика
  3. нелюдимий — НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); – Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (з казки).  Словник української мови у 20 томах
  4. нелюдимий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л.  Словник синонімів української мови
  5. нелюдимий — НЕЛЮДИ́МИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (Коцюб., І, 1955, 271); — Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (Укр.. казки, легенди.., 1957, 161).  Словник української мови в 11 томах