ненаїжджений
НЕНАЇ́ЖДЖЕНИЙ, а, е.
1. По якому мало їздили (про дорогу, шлях і т. ін.); не зовсім вторований.
Віз заскрипів, повертаючись, і поторохтів по сухій ненаїждженій дорозі (С. Васильченко);
Мабуть, недавно прошуміла тут сніговиця. Дорога ще ненаїжджена (О. Копиленко).
2. Який мало використовувався при їзді; новий.
Під ненаїждженими полозками потужно рипить сніг (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)