необережний
НЕОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.
Який діє необдумано, непередбачливо, наражаючись на можливу небезпеку, неприємність; необачний.
Чи він не встерігся, чи тим, що зайве випив, – вхопила вода човен з необережним дідом, та й поперла в шум на саму бистрину (І. Нечуй-Левицький);
Я зривавсь, необережний, в прірву, Тіло ти моє втримав важке (М. Шеремет);
// Який робиться, здійснюється необдумано, необачно, без урахування можливої небезпеки, неприємності.
Він ніс дитину незвично й урочисто, боячись найменшого необережного руху (М. Томчаній);
Та не хвилюйся! В серці збережу, Не заплямовану необережним вчинком, Тебе, як друга вірного (Л. Дмитерко);
// Який свідчить про чиюсь необдуманість, необачність.
Ставши агітатором, Катерина знайшла своє місце в житті, дарма що довкола панував терор і за кожне необережне слово можна було заробити собі мотузку на шию (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)