неодмінний
НЕОДМІ́ННИЙ, а, е.
1. Якого не можна знехтувати, якого слід дотримуватись, який потрібно виконувати; обов'язковий.
Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (з наук. літ.);
// Якого не можна уникнути; неминучий.
– Я хочу, щоб мені доповідали не про вади і неув'язки, завжди неодмінні при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув'язки були усунені і наведено порядок в полках (П. Кочура);
// Без якого неможливо обійтися; необхідний.;
// Постійний, незмінний.
Місто, село, завод, шахта – неодмінні елементи нашого життя, вони повинні бути й неодмінними компонентами сучасного роману (Ю. Смолич);
Неодмінною темою кожної розмови було материне запитання: – Ну, скажи мені, ради бога, для чого собі голову забиваєш? Для чого воно тобі? (А. Хижняк);
Неодмінний секретар ВУАН.
2. Характерний для кого-, чого-небудь.
Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка .. На вікнах – неодмінні калачики (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)