1. Словник української мови у 20 томах

неодмінний

НЕОДМІ́ННИЙ, а, е.

1. Якого не можна знехтувати, якого слід дотримуватись, який потрібно виконувати; обов'язковий.

Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (з наук. літ.);

// Якого не можна уникнути; неминучий.

– Я хочу, щоб мені доповідали не про вади і неув'язки, завжди неодмінні при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув'язки були усунені і наведено порядок в полках (П. Кочура);

// Без якого неможливо обійтися; необхідний.;

// Постійний, незмінний.

Місто, село, завод, шахта – неодмінні елементи нашого життя, вони повинні бути й неодмінними компонентами сучасного роману (Ю. Смолич);

Неодмінною темою кожної розмови було материне запитання: – Ну, скажи мені, ради бога, для чого собі голову забиваєш? Для чого воно тобі? (А. Хижняк);

Неодмінний секретар ВУАН.

2. Характерний для кого-, чого-небудь.

Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка .. На вікнах – неодмінні калачики (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неодмінний — неодмі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неодмінний — Обов'язковий, конечний, доконечний; (атрибут) постійний, незмінний, необхідний; (- рису) характерний; пр. НЕОДМІННО, ОБОВ'ЯЗКОВО; рано чи пізно. Словник синонімів Караванського
  3. неодмінний — -а, -е. 1》 Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, якого необхідно виконувати; обов'язковий. || Якого не можна уникнути. || Без якого неможливо обійтися; необхідний. || Постійний, незмінний. 2》 Характерний для кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неодмінний — НЕМИНУ́ЧИЙ (про дію, подію, явище — якого не можна уникнути, відвернути), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕВІДВОРО́ТНИЙ, НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, НЕУСУВНИ́Й рідше (про щось перев. Словник синонімів української мови
  5. неодмінний — Неодмі́нний = невідмі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. неодмінний — НЕОДМІ́ННИЙ, а, е. 1. Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, який потрібно виконувати; обов’язковий. Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (Хлібороб Укр., 2, 1968, 4); // Якого не можна уникнути. Словник української мови в 11 томах
  7. неодмінний — Неодмі́нний, -а, -е Непремѣнный. Словник української мови Грінченка