неодмінний
НЕОДМІ́ННИЙ, а, е.
1. Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, який потрібно виконувати; обов’язковий.
Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (Хлібороб Укр., 2, 1968, 4);
// Якого не можна уникнути.
— Я хочу, щоб мені доповідали не про вади і неув’язки, завжди неодмінні при швидкому пересуванні полків, а щоб ті неув’язки були усунені і наведено порядок в полках (Кочура, Зол. грамота, 1960, 89);
// Без якого неможливо обійтися; необхідний.
Профспілки повинні бути найближчим і неодмінним співробітником держвлади, якою керує в усій її політичній і господарській роботі свідомий авангард робітничого класу — компартія (Ленін, 33, 1951, 157);
// Постійний, незмінний.
Місто, село, завод, шахта — неодмінні елементи нашого життя, вони повинні бути й неодмінними компонентами сучасного роману (Смолич, Розм. з чит., 1953, 210);
Неодмінною темою кожної розмови було материне запитання: — Ну, скажи мені, ради бога, для чого собі голову забиваєш? Для чого воно тобі? (Хижняк, Тамара, 1959, 53).
2. Характерний для кого-, чого-небудь.
Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка.. На вікнах — неодмінні калачики (Головко, І, 1957, 461).
Значення в інших словниках
- неодмінний — неодмі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- неодмінний — Обов'язковий, конечний, доконечний; (атрибут) постійний, незмінний, необхідний; (- рису) характерний; пр. НЕОДМІННО, ОБОВ'ЯЗКОВО; рано чи пізно. Словник синонімів Караванського
- неодмінний — -а, -е. 1》 Яким не можна знехтувати, якого потрібно дотримуватись, якого необхідно виконувати; обов'язковий. || Якого не можна уникнути. || Без якого неможливо обійтися; необхідний. || Постійний, незмінний. 2》 Характерний для кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неодмінний — НЕОДМІ́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна знехтувати, якого слід дотримуватись, який потрібно виконувати; обов'язковий. Правильні сівозміни є неодмінною умовою розумного використання землі (з наук. літ.); // Якого не можна уникнути; неминучий. Словник української мови у 20 томах
- неодмінний — НЕМИНУ́ЧИЙ (про дію, подію, явище — якого не можна уникнути, відвернути), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕВІДВОРО́ТНИЙ, НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, НЕУСУВНИ́Й рідше (про щось перев. Словник синонімів української мови
- неодмінний — Неодмі́нний = невідмі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неодмінний — Неодмі́нний, -а, -е Непремѣнный. Словник української мови Грінченка