неоконфуціанство
НЕОКОНФУЦІА́НСТВО, а, с.
Школа в китайській філософії, сформована в основному в період конфуціанства, у якій значне місце посідають питання онтології, натурофілософії та косиогонії і яка, стверджуючи непохитність соціальних порядків, була панівною у філософській і суспільно-політичній думці Китаю до початку XX ст., а також мала великий вплив у Японії, Кореї та В'єтнамі.
Словник української мови (СУМ-20)