неохайний
НЕОХА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не дотримується чистоти, порядку або має неакуратний, брудний вигляд.
З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (М. Коцюбинський);
Завжди [Саня] неохайний, невмитий, з чорними, як вугляний пил, руками (О. Копиленко);
Княгиня Ольга побачила бідність Константинополя, гидоту й бруд, які звичайно заводяться у пихатого, але неохайного господаря (С. Скляренко);
// у знач. ім. неоха́йні, них, мн. Люди, що не дотримуються чистоти, порядку.
Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (О. Гончар).
2. Наспіх, несумлінно зроблений, виконаний; недбалий, нехлюйський.
Неохайна робота.
Словник української мови (СУМ-20)