неохайний
НЕОХА́ЙНИЙ, а, е. Який не дотримується чистоти, порядку або має неакуратний, брудний вигляд.
З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (Коцюб., І, 1955, 26);
Завжди [Саня] неохайний, невмитий, з чорними, як вугляний пил, руками (Коп., Сон. ранок, 1951, 105);
Княгиня Ольга побачила бідність Константинополя, гидоту й бруд, які звичайно заводяться у пихатого, але неохайного господаря (Скл., Святослав, 1959, 169);
// у знач. ім. неоха́йні, них, мн. Люди, що не дотримуються чистоти, порядку.
Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (Гончар, III, 1959, 194);
// Наспіх, недбало зроблений, виконаний.
Неохайна робота.
Словник української мови (СУМ-11)