непомірний

НЕПОМІ́РНИЙ, а, е.

1. Який перевершує звичайну міру, норму або потребу в чому-небудь; надмірний.

Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (М. Коцюбинський);

[Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків? [Катерина:] Найчастіше – від непомірного апетиту (О. Корнійчук);

Вона [Килина Макарівна] була такої непомірної висоти, що мало не торкалася стелі (Яків Баш).

2. Який не відповідає чому-небудь за своїми розмірами, пропорціями.

Малі ноженята байдуже про непомірні чоботи своє робили: він ними швидко чекрижив [ішов] все вперед та вперед (Панас Мирний);

Він голосно пошморгував носом, поблискував очима, підсував на лоба непомірного кашкета (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. непомірний — непомі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непомірний — -а, -е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. || Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непомірний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.  Словник синонімів української мови
4. непомірний — НЕПОМІ́РНИЙ, а, е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Коцюб., І, 1955, 190); [Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків?...  Словник української мови в 11 томах