непорушно
НЕПОРУ́ШНО.
Присл. до непору́шний.
Настя сиділа непорушно на лаві (М. Коцюбинський);
Погляд, яким він непорушно уставився в одну точку, на мить ніби погас (Іван Ле і О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)НЕПОРУ́ШНО.
Присл. до непору́шний.
Настя сиділа непорушно на лаві (М. Коцюбинський);
Погляд, яким він непорушно уставився в одну точку, на мить ніби погас (Іван Ле і О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)