непоштивий

НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм.

Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий.

[Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (І. Кочерга);

– Ти дивись, який він непоштивий! – звернувся Січкар до Варчука. – За це нам колись отак чуба крутили (М. Стельмах);

// Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість.

Старий Бриль гнівно урвав непоштиву синову мову (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. непоштивий — непошти́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. непоштивий — див. грубий  Словник синонімів Вусика
3. непоштивий — -а, -е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. || Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непоштивий — НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. [Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (Коч., II, 1956, 340); — Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука.  Словник української мови в 11 томах