непоштивий
НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий.
[Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (Коч., II, 1956, 340);
— Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука. — За це нам колись отак чуба крутили (Стельмах, II, 1962, 138);
// Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість.
Старий Бриль гнівно урвав непоштиву синову мову (Смолич, Мир.., 1958, 7).
Словник української мови (СУМ-11)