непробудний

НЕПРОБУ́ДНИЙ, а, е.

1. Дуже міцний (про сон); безпробудний, безпросипний.

Спав і я. Спав важким непробудним сном (Панас Мирний);

Я спав непробудним сном п'ятнадцять годин (М. Трублаїні).

2. перен. Звичайно про п'яниць, ледарів та пияцтво, ледарство – який не знає міри, меж.

Адмірал, дарма що був непробудний п'яниця і вчора ввечері відчутно перебрав.., був водночас і неправдоподібно пунктуальний (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. непробудний — непробу́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непробудний — Безпробудний, безпросипний, непросипний, непросипущий  Словник синонімів Вусика
3. непробудний — -а, -е. 1》 Дуже міцний (про сон); безпробудний, безпросипний. 2》 перен. Який не знає меж, відзначається великою мірою чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непробудний — БЕЗПРОБУ́ДНИЙ розм. (звичайно про п'яниць, ледарів та пияцтво, ледарство — який не знає міри), НЕПРОБУ́ДНИЙ розм., БЕЗПРОСИ́ПНИЙ розм., НЕПРОСИПУ́ЩИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. непробудний — НЕПРОБУ́ДНИЙ, а, е. 1. Дуже міцний (про сон); безпробудний, безпросипний. Спав і я. Спав важким непробудним сном (Мирний, IV, 1955, 326); Я спав непробудним сном п’ятнадцять годин (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 117). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах